Із таким запитанням передав мені естафетну паличку новогу флешмобу від Блогорідера Юрко Опаренко ака Конспіратор.
До речі, про це мене вже запитували, коли я проводила на блозі акцію Дізнайся всю правду про LetrOdectUS. Тоді запитання звучало так:
Яке ставлення до еміграції? Сама хотіла б емігрувати?
Теоретично, емігрувати у південну частину США (так так, саме у південну) я не проти. Чому? Перш за все, тому що там більш підходящий для мене клімат (не те що в Тернополі із вологістю понад 80%). Тому що там знаходиться улюблене місто розваг Лас Вегас, у якому теоретично елементарно знайти роботу навіть простої офіціантки тобто є безліч можливостей одразу ж без спеціальної освіти отримати стабільний дохід. Тому що там у мене вже є і друзі, і знайомі і сподаги.
Теоретично, у мене є можливітсь емігрувати, чому ж я не емігрую? (Якщо задуматись, то ця можливість є не лише теоретичною, при бажанні вже за рік я б могла жити за бугром).
Перш за все тому що, добре там де нас нема 
. Всі розпинаються як їм добре живеться за кордоном у власному двох-, а то і трьохповерховому будинку, як вони їздять на дорогих машинах на роботу, які шалені гроші вони заробляють, як їхні діти ходять у американські школи.
Але все одно в реалії, вони на місяць-два щороку приїздять на Україну. Питається чому ж так на довго? Невже в Штатах можна піти у відпустку аж на два місяці? Здається мені, у серйозних фірмах відпустку дають на тижні три не більше на рік.
А все тому що живуть вони не у власних будинках (щоб купити одноповерховий дешевий не цегляний, а дерев’яний чи то “картонний” будинок потрібно $200k+), а у задрипаному apartment (за $800+ за місяць), що знаходяться явно не у престижному районі, а переважно у таких-собі своєрідних імігрантських-гетто (згадайте навіть ті самі “містечка” українців у Чикаго). Їздять вони на старих бу автомобілях, або в кращому випадку на одному взятому в кредит новому авто (а не на омріяних дорогих “тачках”). І працююь вони зовсім не на керівних посадах, в більшості випадків - не за спеціальністю (а яка ж може бути спеціальність, якщо наші дипломи там не дійсні?), а переважно чорноробочими чи звичайними офісними працівниками чи продавцями. І зп у них не вимірюються сотнями тисяч долларів на рік.
Звісно, вони заробляють трішки більше за середньостатистичного українця, але і на життя у них іде суттєво більше коштів (та навіть за ту саму арендовану квартиру заплатити - треба половину зарплати віддати).
А школи там самі звичайні (за винятком платних елітних шкіл), а іноді і гірші за наші. Рівень злочинності є навіть у школі, і якщо тебе підстрелять чи підріжуть, чи то навіть згвалтують у школі - не викличе ні в кого здивування.
Звичайно, можливостей там більше, але ці можливості не для нас - емігрантів, а для тих хто народився там і не має на собі клейма “емігрант”.
Про психологічний стан емігрантів я навіть не хочу згадувати - просто уявіть себе бідним азіатом на заробітках в Україні.
А тепер про найважливіше: чи є що тут втрачати? Якщо тут є більш-менш хороша робота, своя квартира, може навіть якась машина, іноді навіть і дача, то нашо кудись пертись? Невже так погано тут живеться? Із друзями, рідними, та навіть просто знайомими, що таки покривлять носом, але ж допоможуть коли це буде потрібно.
З іншого боку, якщо тут нічого немає і ніщо не тримає - то вже біжіть подаватися на зелену карту, адже з кожного правила є завжди винятки. І не кожному погано живеться, є дійсно такі, які потрапляють у “рай”.
Мені ж поки що тут живеться “як в Бога за пазухою” і навіть мрії по-трошки збуваються. Тому найближчі пару років я точно з вами .
За традицією передаю естафету:
Яке воно життя у гуртожитку у чужомі місті у порівнянні з життям вдома з батьками?
Ніколи не мала можливості жити у гуртожитку, тому хочеться почути переваги і недоліки
На скільки вигідно заробляти в Інтернеті? Чи стане це у майбутньому (після закінчення ВУЗу) твоїм основним джерелом доходу?
Може і мені туди ж податися 
жартую.
Що тебе як учня найбільше бісить у школі?
Мене найбільше бісило носити з собою форму на уроки фізкультури .
February 5th, 2009 at 6:48 pm
Не треба мені говорити, як добре живеться у Штатах.
Я знаю — двері відкриті, там наших лишилось багато.
Дощі заливають гайвеї, птахи відлітають із дому.
Не знаю, чи зможу без неї навіть в раю золотому.
Моя Україна…
February 5th, 2009 at 6:55 pm
естафету прийняв. думаю ввечері напишу про це
February 5th, 2009 at 9:03 pm
Завтра дам відповідь
February 5th, 2009 at 9:47 pm
Поправочка:
за моїми спостереженнями в апартментах живуть, в основному, лише на самій півночі і то стараються з усієї сили, щоб купити будинок. Решта “наших” живуть таки в будинках (чого я не дуже розумію, бо люблю квартири).
Ніколи не чула, щоб хтось з “наших” хвалився, що заробляє шалені гроші. Навпаки, постійно скаржаться, що не вистачає:) А їздять додому надовго, бо менталітет не дозволяє викинути $1000 з гаком на квитки і побути на Україні тиждень - намагаються “відсидіти” свої гроші (правда, більше ніж на 3-4 тижні ніхто не їде, бо відпустку довгу важко взяти).
А найкраще жити там де можна себе реалізувати і там де живуть дорогі тобі люди, а країна немає значення!
February 5th, 2009 at 9:51 pm
Leen це все моє імхо і висновок з слів знайомих що там живуть і таки дійсно розпинаються, що заробляють золоті гори.
- а це правильно, та хоть в Китаї, головне щоб було затишно і хотілося там бути
February 5th, 2009 at 11:24 pm
дуже цікава твоя думка, а то я теж наслухавшись тих відгуків як в америці все класно думав що варто туди податись.
February 5th, 2009 at 11:32 pm
може комусь таки і дійсно класно. але якщо їхати на пусте “голе” місце - це як кота в мішку діставати
February 6th, 2009 at 12:09 am
“добре там де нас нема” - нас нема в багатьох країнах і не завжди там добре.
“Всі розпинаються як їм добре живеться за кордоном” - не чув такого. Кругом важко. Але за кордоном можна бути впевненим в тому, що наприкінці місяця ти отримаєш свою зарплату і зможеш на неї місяць нормально прожити та ще й трохи відкласти.
“живуть вони не у власних будинках” - а чи багато людей в Україні мають змогу купити будинок? Чи сплачувати кредит за будинок під шалені відсотки. 3-5 відсоткові кредити за кордоном проти наших 20-30 відсоткових.
“Якщо тут є більш-менш хороша робота, своя квартира, може навіть якась машина” - Про міста говорити не буду - там трохи інша ситуація. А у невеликих містечках та селах хорошої роботи точно нема, або не для всіх є. На квартиру за все життя не наскладаєш, а з новими податками, зборами на авто та цінами на бензин простіше пішки ходити.
February 6th, 2009 at 12:23 am
Ярослав у мене таке враження, що ми з Вами живемо в різних країнах.
перспективну і добре оплачувану роботу можна знайти будь-де, головне бажання працювати. А те що роботи на всіх немає - так за кордоном її теж на всіх не стане, тим більше перевагу при працевлаштуванні не нададуть емігранту.
при кризах (так як зараз) в першу чергу скоротять емігранта, а не громадянина держави.
хоча кожному своє
February 6th, 2009 at 1:28 am
Яна, не знайдеш будь-де перспективну і добре оплачувану роботу. В місті - згоден. В сільські місцевості перспективи зовсім інші. І село і місто це справді дві різні країни. Чи знаєш ти як жити без газу, гарячої води, а інколи і холодної? Отримувати зарплату в 700 грн. на місяць. І що люди винні в цьому? Винні, що замість доріг суцільне болото. Не пройти ні проїхати. Що лікарі в райлікарні мало що знають і можуть. Таки живемо справді в різних країнах. Все ж таки для того й існує влада щоб вирішувати ці питання. Чому тоді не їдуть в міста? А це як в еміграцію. Приїжджі йдуть працювати на ту роботу, на яку місцеві йти не хочуть. Кого швидше на хорошу роботу візьмуть? Звісно місцевого.
Я не жаліюсь на життя, просто пишу те що бачу. А в містах життя зовсім інше.
February 6th, 2009 at 2:45 am
пане Ярослав, якщо постійно плакати і казати, що вдома погано то так воно і буде. Те що у всьому світі люди працюють переважно в великих містах (так добираються на роботу), а живуть у селищах це нормально, чому ж у нас таке не практикувати? Щодо райцентрів то маю безліч прикладів коли знайомі люди відкривають приватну справу, створюють робочі місця і пропонують непогану зарплату і при цьому наші “вічно бідні” люди або не хочуть працювати, а якщо і працюють то дико безвідповідально. Я сам стикався з проблемою найму на роботу нормальних працівників, повірте проблема не в умовах, а в людях, коли людина мріє лише про роботу яка полягає у розкладання пасьянсу за комп’ютером в модному офісі з зарплатою 5000 грн, а кваліфікації недостатньо, щоб навіть бути сторожом… про що дальше говорити? Люди гнилі і не хочуть працювати! Тут висновок один - бідні бо дурні, дурні бо бідні.
Той хто хоче той знаходить можливості, а хто не хоче знаходить причини…
February 6th, 2009 at 2:47 am
Ну і згадалась цитата - “Щодня близько 1000 українців
подають документи на еміграцію.
Щодня близько 500 українців ступають на чужу землю
у пошуках кращого життя з метою залишитись там.
Ці люди відмовляються від своєї культури
і своїх звичаїв, своєї віри.
Більшість з них до кінця життя працює чорноробочими,
так і не діставши статусу громадянина чужої країни.
А, можливо, їхня біда полягала в тому,
що відповідь треба було шукати в собі,
а не в підручнику географії.
Ти сам собі країна! Зроби порядок в своїй голові!”
February 6th, 2009 at 5:26 am
замітку вже написав
2:26 - життя в гуртожитку іде, сну нема)
February 6th, 2009 at 8:08 am
В штатах, може не так добре, але як на мене, то не все аж так погано
February 6th, 2009 at 11:49 am
lesko,
“Той хто хоче той знаходить можливості, а хто не хоче знаходить причини…” - це я добре знаю. Саме це і змусило мене кілька років тому залишити державну службу і зайнятись власною справою. Хотів змінити життя і таки змінив. Бізнесом можна займатись і це приносить нормальні гроші.
А про добрих бізнесменів, які беруть людей на роботу з нормальною зарплатою, - то таких небагато. В основному платять мінімальну. Бо дешевої робочої сили багато. Але і якість їхньої праці відповідна, це Ви вірно написали.
На тему де краще жити можна говорити дуже довго. Але навіщо? За кордоном не жив, тому і сказати про життя “там” не можу. З чим тоді порівнювати?
February 6th, 2009 at 12:37 pm
Дякую за відпоідь!
Я особливо не змінив свою думку про еміграцію, так як вважав і вважаю, що гарні умови існування можна створити соби і в Україні, і в Казахстані, і в Гваделупі - головне мати бажання.
February 6th, 2009 at 2:08 pm
і мені вдома добре! із задоволенням живу місяць або два на рік закордоном, але завжди хочеться повернутися додому. там все інакше. наші люди, які починають жити поза межами України і думати починають інакше. одна моя знайома каже “краще я буду почувати себе важливою людиною вдома, ніж ніким де-інде”. тож, це справа вибору
February 6th, 2009 at 10:01 pm
[...] Добре там, де нас нема – стаття Яни Смакули (aka Letrodectus), про те, чому вона, маючи можливість емігрувати в Штати, до сих пір цього не зробила. Власне, погоджуюсь практично з кожним її словом. Тому й вирішив внести до рубрики 3+2+1. Це ще одна флешмобна стаття (сам флешмоб, до речі, дуже класним вийшов – реально цікаво читати статі наступних учасників). [...]
February 6th, 2009 at 10:43 pm
Повністю підтримую вислів використаний у заголовку статті. Треба піднімати своє, а не стікати слиною дивлячись на чуже.
February 6th, 2009 at 11:06 pm
Та я завжди говорив: «Головне — не де ти, а що ти робиш». Або з ким ти,
Як кудись їхати, то треба довго готуватись і потім вже там «втягуватись», а цей час можна витратити на влаштування свого життя й на Батьківщині.
Тут в мене навкруги люди ТАКІ ЯК Я. Я розумію їх, а вони мене (не завжди, але це ж відносно). А Там в людей менталітет інший. Воно того не варте.
February 6th, 2009 at 11:32 pm
Думаю, якщо згадувати ціну $200k+ на будинок, то варто підмітити, що в Україні ціни не набагато нижчі. Бачив на свої очі оголошення про продаж приватного будинку на Погулянці у Львові за півтора мільйона вічнозелених О_о Я думаю за такі гроші можна десь в Каліфорнії хороший будинок з басейном купити;)
Але повністю згоден, що там ми лише емігранти, і відповідне ставлення буде…
February 7th, 2009 at 12:41 am
правильно, я взагалі думаю щоб жити за кордоном треба мати не аби яку силу волі та витримку.
- слід врахувати, що це один із найдорожчих будинків, а $200k - один із найдешевших. Хоча справді, ціни на нерухомість у деяких містах однозначно зашкалюють.
February 7th, 2009 at 12:45 am
Так з найдорожчих, я просто хотів вказати на абсурдність такої ціни у бідній Україні;)
February 7th, 2009 at 12:54 am
Якщо є така ціна, значить хтось її готовий заплатити і значить країна не така вже і бідна
February 7th, 2009 at 3:49 am
Ну, видно, що авторка пожила в США, досить зважені роздуми, хоча і saturated - згущені, що знову ж нормально для такого коротенького повідомлення. Відпустка на комерційній фірмі 2 тижні. Якість життя - багато залежить від власної ліні і бажання вчитися. Але ж так в усьому світі. Загалом я за простіше ставлення і до імміграції, і до не імміграції.
February 7th, 2009 at 3:58 am
Люблю я тему эмиграции:-) И сам не знаю почему в Украине торчу.
Кстати, зачем все со штатами сравнивать? Европа куда симпатичнее.
February 7th, 2009 at 7:51 am
Що ментальність різна - це точно. І це не жарт. Людям з різною ментальністю інколи важко порозумітися. Я доволі часто спілкуюся з іноземцями і кажу саме з практичного погляду.
Я взагалі-то важко уявляю, за яких умов я міг би залишити Україну. Напевно, лише у дуже екстремальних. Я поки я можу їсти, пити, користуватись Тирнетом
тощо , навіть не бачу цього у найстрашніших кошмарах.
І причина тут проста - УКРАЇНА
February 7th, 2009 at 9:21 am
“Але повністю згоден, що там ми лише емігранти, і відповідне ставлення буде…”
ага а яке тоді буде ставлення до такого емігранта коли потім той став громадянином?
Та відношення до емігрантів гірше в Європі ніж в США. Сам на своїй шкурі відчуваю.
Та ті всі розмови ніякої важливості не мають. Кожен сам своє життя будує.
“Кожна людина має право влаштовувати своє життя. Любов до країни мусить бути взаємною , якщо ні - людина має цілковите право пошукати кращої долі за кордоном.” (Увага! ця цитата не моя)
February 7th, 2009 at 9:27 am
“при кризах (так як зараз) в першу чергу скоротять емігранта, а не громадянина держави.”
цілковита дурниця! Якщо той емігрант нелегал - то все зрозуміло а який сенс звільняти легального емігранта який працює на тих роботах на яких громадяни не бажають працювати.
Та то все відносно і залежить від виду позицій і кваліфікації.
February 8th, 2009 at 3:35 am
Дуже сміявся.
Не ображайся, Яно, але це щоб жити тут - і саме “жити” а не “животіти на дозволеними вищими істотами рівні” - то ж якраз тут “треба мати не аби яку силу волі та витримку”. Коли Президент країни не може докупи скласти ні зі своєю партією, ні з урядом, ні з парламентом, коли цілком офіційно існує “тіньовий уряд” - і цілком серйозно сприймає себе як такий, коли для того, щоб зробити хоч щось, окрім того як горбатитися на “вищих істот” треба незаперечно стати “любими друзями”, коли вкрай знахабнілі “вищі істоти” про це говорять уже у прямому ефірі, не криючись, вважаючи свою вищість як очевидною і незаперечною…
Хтось із російських класиків сказав: я дуже люблю свою країну, але так само дуже ненавиджу свій народ. А ще про “добре там, де нас нема” є чудовий анекдот ще радянських часів:
Старий єврей відлітає до Ізраїлю і проходить паспортний контроль. Наш прикордонних переглядає його паспорт і кепкуючи зі старого зауважує:
- Що, добре там, де нас нема?
- От я і їду туди, де вас нема… - Відповідає старий єврей.
Звісно ж, жити можна скрізь - але, як завше, є багато усіляких різних “але”…
February 8th, 2009 at 6:04 pm
я не заохочую нікого залишатися тут чи їхати за кордон. Це все є МІЙ погляд на життя тут і МІЙ досвід життя за кордоном.
February 8th, 2009 at 6:49 pm
[...] мене запросила LetrOdectUS, тому спочатку відповім на її питання: Що тебе [...]
February 8th, 2009 at 8:54 pm
Не буду встрявати в полеміку а скажу щось про себе.
В США з 2002 року, в Україні був після пяти років на тиждень (на більше робота і університет не дозволяли але мені і тижня хватало на залагодження справ), і зараз вже громадянин США.
За 5-6 років вже маю хату з моргиджем (30 тис осталося а було 100 тисяч), нову машину, офісну роботу і університет (навчання на професію на більші гроші потім).
А що можна за ті роки в Україні зробити?
Мадам Letrodectus! Подивіться на цю тему через 5 років і тоді скажете про життя в Україні. :0)
Я пять років надіявся що уряд України якось створить нормальні робочі і житлові умови для науковців, бізнесменів, робітників з гідною нормальною зарплатою але то все ілюзії…
February 9th, 2009 at 12:42 am
Так, якщо ми поїдемо з України, то тут точно стане краще жити. Мені дуже шкода …
February 10th, 2009 at 1:19 am
“Так, якщо ми поїдемо з України, то тут точно стане краще
жити. Мені дуже шкода … ”
Життя можна влаштувати тільки своїми силами але тяжко зрозуміти те коли держава не дає того зробити і ще на додачу ускладнює життя. Та і за кордоном несолодко але можна спробувати. Вернутися завжди встигнете але тоді виникає друге питання - “чи потрібно?”.
February 10th, 2009 at 8:51 pm
Вибач за офтоп. видали це після прочитання, просто не знайшов контактної форми… вобщєм ми тут колись з тобою вирішили піярити одне одного в блогролі, але бачу я трохи випав з твого. Хотів спитати це випадково чи ні. Тобто прибирати посилання на тебе з і свого блогролу чи залишити? )))
Дякую за відповідь!
February 11th, 2009 at 2:32 pm
напевно поки що видаляй. скоріш за все посилання злетіло коли я останній раз тему змінювала.
February 12th, 2009 at 1:51 pm
Yura - всі вищеописані Вами блага можна заробити за 5 років і в Україні, просто цього треба хотіти і працювати. А втікати і плакати, що тут погано може кожен. І не треба казати про проблеми з , я наведу десятки прикладів реальних людей котрі тут стали на ноги з нуля і мають більше ніж би мали за кордоном, вони просто ХОТІЛИ чогось досягнути.
P.S. Тут не буде толку доки не вимруть покоління народжених в совку. Всі мріють що вони прийдуть на роботу, посидять там, і прийдуть додому, а за це їм забезпечать мінімум - хавку, простеньку квартиру і машину так за 10 років - розвинутий обіцяний комунізм. Але реалії інакші - треба працювати!!!
February 12th, 2009 at 8:09 pm
to Lesko:
не заперечую що можна і так само в Україні щось досягнути.
а щодо речення про покоління - я сумніваюся. Проблема полягає не в комунізмі а у відношенні влади держави до самого народу. Якщо держава не дає жити гідно то як можна жити? просто опускаються руки…
February 15th, 2009 at 2:09 am
Якщо держава не дає жити - треба силою змінювати владу, а не так як наші люди - терплять і плачуть.
“бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець - той здобуває світ!”
Працюють люди і плюють на владу і заробляють, а кому лінь - розказує як погано жити.
February 15th, 2009 at 5:13 am
ну більше коментувати не буду але пропоную вам через 2-5 років заглянути в цю тему і тоді подумати що відбулося за той період - з плюсом чи з мінусом.
February 20th, 2009 at 12:10 am
я встиг намігруватися (а правильніше - набродитися) багато де і куди. з Києва у Львів, зі Львова в Заґреб, із Заґреба в Пулу, Пореч, знову Львів і Київ. і мушу сказати, вдома найкраще.
February 21st, 2009 at 1:59 am
Хотів би я поїхати жити у нову зеландію а потім на старості років зрозуміти що в Україні краще і повернутися =)
February 21st, 2009 at 4:24 pm
Колись і Штати були рабовласницькою країною, але їм вистачило мужності і бажання щось змінити. Сонце посилає своє проміння всім людям на планеті, а якщо хтось сидить у кущах і нарікає, що до нього не доходить тепло, то чи винне в цьому Сонце? Покірність зовнішнім умовам ніколи не дозволить жити краще.
March 10th, 2009 at 3:29 pm
В Україні найкраще, як на мене. Погано живеться люди плачуть? Тут винна не країна, а файна влада що нас мучить й народ що плаче й нічого не робить. Шевченко мабуть в могилі перевертається…